31 рік минув від того дня, з якого розпочалося нове літочислення для України і всього людства. 26 квітня 1986 року, тихої весняної ночі, на четвертому енергоблоці ЧАЕС прогримів вибух, який сколихнув увесь світ. Чверть століття минуло, а пам’ять наша зберігає все до найдрібніших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці.

26 квітня 1986 року – одна з тих дат в історії України і всього світу, яку називають «чорною». У цей день небо над квітучим і спокійним Поліссям покрилося зловісною хмарою радіаційного диму. Сталася одна із найстрашніших за своїми наслідками техногенно-екологічна катастрофа, яка відізвалася численними проблемами у багатьох країнах світу. Тому і називають вибух на Чорнобильській атомній станції катастрофою планетарного масштабу. Ці відчуття змушують кожного зупинитися і озирнутися в той страшний 1986-й …

Говорячи про ту страшну трагедію, не можна не згадати людей, які прийняли на себе основний удар у перші години й дні аварії. Обличчя смерті, обпалююча, спопеляюча радіація не зупинила цих героїв. Ліквідуючи наслідки вибуху, засипаючи палаючий реактор сумішшю свинцю й бетону, вогнеборці без жалю віддавали свої життя, рятуючи наші.

Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся в серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.